...

Орися Луцевич:
Громадські організації мають високий рівень довіри, але її можна підвищити

ЄвроПростір | 15.05.2018

“Громадські організації мають високий рівень довіри, але її можна підвищити, якщо почнеться більша комунікація з громадянами. Насправді, громадські сили є рушієм суспільних змін. Це дуже цінна річ, яку люди зрозуміють тільки через участь”, - зауважує Орися Луцевич, аналітик британського авторитетного дослідницького центру «Сhatham House», експерт Проекту ЄС для розвитку громадянського суспільства в Україні, в інтерв`ю Європейському Простору.

Орися Луцевич - аналітик британського центру «Chatham House», менеджер Українського Форуму, досліджує проблематику соціальних змін та роль громадянського суспільства в демократичній трансформації пострадянського регіону. Є автором багатьох міжнародних публікацій про Україну, зокрема дослідження «Боротьба за Україну» про перетворення, які відбулися в Україні з часів Революції Гідності. 

Після Євромайдану громадянське суспільство отримало нові можливості  

Громадянське суспільство набуло більше впевненості. Ця впевненість прийшла з досвідом роботи організацій, які розвивали свою експертизу, утверджувалися, досягаючи певних успіхів. Безумовно, що після Євромайдану кількість активних учасників у громадянському суспільстві зросла. Так, на жаль, це сталося і через війну та через вимушене переселення. Однак відтепер існує нова категорія гравців, які об’єдналися задля вирішення гострих суспільних проблем. Вони розширили коло громадянського суспільства.

Також варто говорити про нові механізми збору коштів громадськими організаціями, наприклад, “Спільнокошт” та інші краудфандингові платформи. І це допомагає активним громадянам з ідеєю та бажанням – навіть не будучи членами громадських організацій, щось реалізовувати.

Безумовно, за останні роки змінилося і використання інформаційних технологій – активність соціальних мереж, можливість дистанційного навчання. Прикладом може бути платформа «Prometheus», яка має дуже багато курсів саме у сфері громадянського суспільства – як боротися з корупцією, як заснувати соціальне підприємство, як бути активним громадянином тощо. 

 Громадянське суспільство має розуміти - свої права треба захищати

Що стосується співпраці громадянського суспільства та влади, то після Євромайдану, безумовно, ці «актори» вийшли на новий рівень взаємодії через збільшення кількості робочих груп у міністерствах, де громадські експерти залучені до формування політики. Раніше не було настільки тісної співпраці - на такому рівні.

Однак є один негативний момент. Це такий собі інструмент тиску через закон, який передбачає електронне декларування для представників антикорупційного сектору. Я вважаю його кроком назад. На жаль, це є відповіддю представників влади на «загрозу», яку вони відчувають з боку громадянського суспільства. 

Позитивний баланс на користь розвитку громадянського суспільства все-таки існує, але громадянське суспільство повинно постійно оберігати свій простір. Ці ризики мають розуміти самі громадські організації. Тому важливо, щоб інформація поширювалася - і люди бачили можливі загрози. 

В Україні є така «хвороба» - будь-яку незалежну організацію брати під контроль. Будь-яку! Наприклад, Національне антикорупційне бюро України (НАБУ).  На жаль, ця боротьба буде постійною. Це те, що зараз відбувається у Східній Європі - в Угорщині, Польщі. Маємо розуміти, що громадський простір це не “стіл”, який завжди міцно стоїть. У цього “столу” постійно то ніжка відвалюється, то ще щось ламається... Цей громадський простір є дуже нестатичним. 

Громадські організації можуть вийти з ініціативою про прозорість сектору

Одним із пунктів Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні є створення сприятливого середовища для діяльності громадських організацій. Однак прийняття закону про е-декларування для антикорупційників йде всупереч Нацстратегії - державному документу, що був підписаний Президентом України. Тому можна сміливо посилатися на цей документ, оскільки закон про е-декларування активістів погіршує умови роботи для антикорупційних організацій.

По-перше, е-декларації можна спробувати скасувати, використовуючи існуючу юридичну рамку, якою і є Нацстратегія. По-друге, в Україні вже існує певний сегмент зрілого, впевненого в собі громадянського суспільства, яке могло би спробувати саморегуляцію. Тобто, могли б зібратися ключові «гравці» і домовитися про посилення прозорості у громадському секторі. Якщо ми говоримо про те, що це е-декларування спрямовано на висвітлення інформації про доходи, гранти та витрати організацій, то можна почати зі створення громадської ініціативи про прозорість, яку б ініціювала не держава, а самі громадські організації.

Організації громадянського суспільства можуть домовитися про правила гри, підписати певний «маніфест прозорості» й виконувати ці пункти. Наприклад, про річні публічні звіти, які на сьогодні оприлюднює лише половина громадських організацій. Але це має також стосуватися не лише антикорупційних активістів, а всіх громадських об’єднань. 

Це б задало певний тон для суспільної дискусії! Громадська організація створюється для забезпечення публічного блага та інтересів громадян. На мою думку, сектор міг би виступити таким ініціатором. Бо зараз це виглядає так: держава щось вимагає, а люди цим незадоволені. Однак ми нічого не пропонуємо з боку громадськості, окрім як скасувати закон про електронне декларування. Проте боротися за його скасування треба, він не потрібен Україні. 

Яка “додана вартість” громадського сектору в Україні

Досі існує проблема того, що громадяни не розуміють ролі громадянського суспільства. Однак це вже проблема сектору. Якщо ви запитаєте пересічного українця, наприклад, яка “додана вартість” громадського сектору в Україні, то не думаю, що люди зможуть це добре пояснити. Громадяни ще можуть зрозуміти благодійність, допомогу бідним, ветеранам АТО, але якщо ми виходимо на інший етап суспільної зміни -  існує проблема визнання. Насправді, громадські сили є рушієм суспільних змін. Це дуже цінна річ, яку люди зрозуміють тільки через власну участь. Потрібно залучати громадян до своєї роботи!  

Громадяни можуть усвідомити цю важливість із результатів діяльності громадських об`єднань. Наприклад, у певному місті є організація, яка займається питаннями екології та права. Як вона реально покращує життя в місті, як саме впливає на формування політики міста, яку суму міського бюджету вона зекономила завдяки громадському тиску? Такий результат своєї роботи треба комунікувати. 

Мені здається, що й самим лідерам громадських об’єднань треба краще слухати громадян. Громадські організації мають високий рівень довіри, але її можна підвищити, якщо почнеться більша комунікація з громадянами, наприклад, обговорення ідей та пропозицій для влади. Дуже часто громадські організації не чують громадян! Зберіть інформацію від громадян, а не приходьте з готовими «рецептами»! І тоді громадяни зрозуміють, для чого існують громадські організації. Бо вони є посередниками, носіями громадської думки. І в цьому велика цінність сектору!

Догори

Підписатися на розсилку

Будьте у курсі подій Європейського Простору та отримуйте першими корисну і цікаву інформацію про нові практики та можливості.